Художник і його муза

Попередня тема Наступна тема Донизу

Художник і його муза

Створювати по Провінціалка на тему Вт Вер 23, 2014 8:49 am

Пропоную вашій увазі мій невеличкий твір, тобто зібраний матеріал для твору. Можливо колись це стане непоганим романом. Буду вдячна за критичні відгуки. Особисто мені здається, що трішки сопливо Embarassed



Художник і його муза:

Мій черговий день народження вирішили відсвяткувати в лісі. Я заготовила три кілограма м’яса. Потайки від мами замаринувала на ніч його у червоному вині в трилітровій скляній банці. Вдень вирушила на зустріч з друзями і Миколою. Банка виявилась важкуватою, а до того ж іще і інші закуски та випивка. День народження у мене в серпні і майже завжди день достатньо теплий і сонячний. В той рік він був навіть спекотний. Я у красивому жовтому платті, як годиться по моді, кримпленовому, з макіяжем і на підборах. Важкі сумки мені прийшлось нести через усе місто до місця зустрічі у гідропарку. Нас було три дівчини. Коля і його друг Петро. Коли я ледь дійшла до групи людей, що мене чекала, я мало не заплакала від стоми і прикрості, що ніхто мені не допоміг.
Ми зайшли в ліс і скоро вже пахніло смаженим у мангалі шашликом. Перший вітальний тост і вручення подарунків. Подружки подарували мені годинник і купальник. Петро подарував мені дефіцитний на той час парфум і лише Коля – нічого. Він сказав, що був зайнятий і не встиг нічого вибрати. Ну що ж, хай буде так. Але через якийсь час, шукаючи щось у столі в майстерні, я натрапила на коробочку з дешевеньким парфумом. Мені стало все зрозуміло і я усміхнулась про себе. Дізнавшись, що подарунок Петра майже втричі дорожчий від Коліного, він його мені просто не вручив. А натомість просто дасть гроші, рівно стільки як ціна Петрового подарунка. Але вручив він мені їх за цікавих обставин.
Через кілька днів після мого дня народження ми домовились удвох їхати на етюди. Зустріч призначили на виїзді з міста, щоб менше людей бачили нас. Я прийшла, спізнившись на одну чи дві хвилини. Але Коля під’їхав знано раніше і дуже нервував, що мене нема. Коли я з’явилась щаслива і усміхнена, на мене посипались роздратування та критика. Я не розуміла у чому справа, адже прийшла вчасно. Але мої доводи лише розпалювали лють. Я замовкла і так ми їхали аж до місця, яке намітив собі Коля. Вигрузились і тут я побачила, що мого етюдника нема і додаткового картону для картини теж нема. На моє здивування і запитання я отримала вичерпний удар словами, які звинувачували мене в тому, що я жінка і що він не зобов’язаний мені будь що робити. Мені нічого було робити і вирішила просто насолоджуватись природою. У Колі робота не клеїлась і ми переїжджали з місця на місце, аж поки не опинились у дуже мальовничому селі Тригір'я на березі річки. Коля заповзято почав працювати, робота йшла гарно, а я сиділа в машині і від скуки почала вголос читати вірші. Але грозний окрик мене зупинив. Тоді я вийшла і пішла погуляти по лісі і коли я повернулась, знов мене зустріло роздратування і невдоволення в грубій формі. І щоб я не робила у той день, все було не так, все дратувало і викликало критику. Тоді я сіла на камінь і так мовчки слідкувала як на картоні з’являється вечірнє зарево. Краса картини та краса природи в якійсь мірі компенсували те напруження, що супроводжувало мене на протязі дня.
І ось робота закінчена, зібрані фарби, помиті пензлики і руки, все складено у багажник автівки разом із свиткою, в яку був вбраний і сам художник. Тільки кришка багажника закрилась, Коля згадав, що ключі від машини залишились в кишені свитки.
– Яка ж ти нещаслива!- крикнув він до мене, - я з тобою більше ніколи нікуди не поїду!
Мені було неймовірно образливо від цих слів. Але я боялась ще дужче розізлити маестро. Зарево, яке малював Коля, швидко згасло і ми опинились у темному лісі удвох. Це при тому, що я дуже боюсь темряви і в лісі мені більше ніж просто страшно. В душі почалась паніка. До того ж село Тригір'я не даремно так називається, - воно розташоване на трьох високих пагорбах. На центральному знаходиться церква, а на останньому – цвинтар. Ми знаходились між церквою та цвинтарем в низів'ї річки. Від нас дорога до села пролягала через самісіньке кладовище.
І ось в цій ситуації, у повній темряві мій мозок працював на повну напругу. І поки Коля ходив і безпорадно то матюкався, то бідкався я запропонувала піти в село і зателефонувати Саші Вітрику, другу Максименка, щоб він приїхав на своїй машині та завів Коліну без ключа. Йому моя ідея видалась логічною і тут виникло питання хто піде в село, а хто залишиться сторожити машину.
Схоже у мене не було виробу і я, приборкуючи щохвилинний страх, полетіла до села. Забігши на цвинтар в повній темряві я заблукала між хрестами і заплакала вголос. Але без зупинки бігала і шукала вихід і ось із останніх сил я вбігла в село. Мене впустили добрі люди подзвонити. Коли я пояснювала Сашкові, що з нами трапилось, господар стояв і слухав. Поклавши слухавку, я збиралась бігти назад, та чоловік покликав мене до своєї машини і запитав чи така марка нашого авто. На щастя саме тека марка Жигулів стояла на березі річки і чекала мене. Мені пояснили як можна з салону рукою залізти у багажник, знявши заднє сидіння.
Від радощів, що на кінець цей жахливий день скінчиться я знову розплакалась і пробігаючи через цвинтар, я скрізь сльози кричала: «Мы спасены!», «Коля, мы спасены!»
Не знаю, чи моя самовідданість, чи сумління змінили настрій моєму другові. Коли я прибігла, він був спокійний і лагідний. Та не було спокою у мене від пережитого дня.
Коля швидко дістав ключ і я вже хотіла сісти в машину, щоб їхати, та чоловіка раптом потягнуло на інтим. У мене під спиною боляче випинався камінь, сльози стікали по висках у волосся і я хотіла лише одного – швидше бути дома, подалі від цього місця, від цієї людини.
І ось їдемо по дорозі. Промені від фар освітлюють лише дорогу, а все навколо тоне в темряві. Ми їхали мовчки. Тепер ми помінялись ролями – я була роздратована, а Коля задоволений. Думаючи про своє, я й не помітила, що пригинаючись під висоту променів, я напружилась, наче готовилась стрибнути.
– Не волнуйся, я еду свободо. – промовив Коля, помітивши мій напружений стан.
Я промовчала. Так без розмов ми під’їхали до зупинки тролейбуса, де і зупинились, Коля дістав з гаманця тридцять карбованців і дав мені зі словами:
– Это тебе на день рождения.
Я здивовано подивилась йому у вічі, взяла гроші і вийшла з машини, кинувши через плече: «Пока!»
avatar
Провінціалка

Сообщения : 19
Дата регистрации : 05.09.2014

На початок Донизу

Re: Художник і його муза

Створювати по Yanita Vladovitch на тему Ср Вер 24, 2014 10:31 am

Наталочко, вітаю! Я тобі повідомлення відправила.

Що стосується твору, то так вже сталося, що поведінка героїв для мене завжди є визначальною. Герой мені зовсім не сподобався. Його поведінка, ставлення до дівчини - дратувало. Як то кажуть, він зовсім "не чоловік моїх мрій".
А героїні я б побажала стати музою для іншого майстра.
avatar
Yanita Vladovitch
Admin

Сообщения : 2415
Дата регистрации : 09.04.2014
Возраст : 33
Откуда : Одеса

На початок Донизу

Re: Художник і його муза

Створювати по Провінціалка на тему Чт Вер 25, 2014 10:41 am

Yanita Vladovitch пише:Наталочко, вітаю! Я тобі повідомлення відправила.

Що стосується твору, то так вже сталося, що поведінка героїв для мене завжди є визначальною. Герой мені зовсім не сподобався. Його поведінка, ставлення до дівчини - дратувало. Як то кажуть, він зовсім "не чоловік моїх мрій".
А героїні я б побажала стати музою для іншого майстра.

Це було написано на хвилі образи і дуже тенденційно, так і хотілося показати його у поганому світлі. Очевидно це вдалось. Дуже приємно що звернули увагу на мою скромну персону. Rolling Eyes Rolling Eyes Rolling Eyes
avatar
Провінціалка

Сообщения : 19
Дата регистрации : 05.09.2014

На початок Донизу

Re: Художник і його муза

Створювати по Yanita Vladovitch на тему Чт Вер 25, 2014 11:21 am

Розумію. Краще образи викласти на папері, ніж зберігати їх у своїй души.
avatar
Yanita Vladovitch
Admin

Сообщения : 2415
Дата регистрации : 09.04.2014
Возраст : 33
Откуда : Одеса

На початок Донизу

Re: Художник і його муза

Створювати по Софія Чайка на тему Нд Жовт 26, 2014 6:09 pm

Привіт, Наталочко! цветочек
Останнім часом я дуже неуважна, тому пишу відгук лише сьогодні.
Дивні віносини між героями, неприпустимі і образливі для жінки. Нажаль, я точно знаю, що такі існують. Варто написати про них. Можливо, хтось подивиться на себе іншими очима і зробить висновки, а хтось після перших годин знайомства відмовиться зустрічатись с таким чоловіком.
avatar
Софія Чайка

Сообщения : 1082
Дата регистрации : 10.04.2014
Возраст : 50
Откуда : Івано-Франківськ

На початок Донизу

Re: Художник і його муза

Створювати по Провінціалка на тему Ср Січ 21, 2015 12:53 pm

Софія Чайка пише:Привіт, Наталочко! цветочек
Останнім часом я дуже неуважна, тому пишу відгук лише сьогодні.
Дивні віносини між героями, неприпустимі і образливі для жінки. Нажаль, я точно знаю, що такі існують. Варто написати про них. Можливо, хтось подивиться на себе іншими очима і зробить висновки, а хтось після перших годин знайомства відмовиться зустрічатись с таким чоловіком.
Дякую тобі. Я переживала. що буде нудно. Smile
avatar
Провінціалка

Сообщения : 19
Дата регистрации : 05.09.2014

На початок Донизу

Re: Художник і його муза

Створювати по Спонсируемый контент


Спонсируемый контент


На початок Донизу

Попередня тема Наступна тема На початок


 
Права доступу до цього форуму
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі